Що таке фрустрація?
Фрустрація (лат. frustratio – «обман», «невдача», «марне очікування», «безлад у задумах») – особливий емоційний стан, що виникає, коли людина, стикаючись з якимись перепонами, не може досягнути своїх цілей, і задоволення якогось бажання або потреби стає неможливим. Фрустрація може виникати як унаслідок зіткнення із зовнішніми перепонами, так і при внутрішньо особовому конфлікті.
Наприклад: Дитина отримала не той подарунок на день народження, який хотіла і сильно засмутилася. Каже тепер, що свято погане, і більше нікого бачити не хоче. Зламалось колесо у іграшкового авто і дитина почала бити машину. Мама відмовила у покупці цукерок в магазині та дитина почала кричати на весь магазин, що мама погана. Дитині сказали, що вона намалювала не дуже гарний малюнок, і вона більше не хоче брати в руки олівці. Довготривале перебування в такому стані може призвести до повної дезорганізації діяльності людини.
Дитина має достатньо великий запас міцності до образ та неприємностей. З кожним роком її здатність переносити фрустрацію зростає. Дитині в 1 рік дуже неприємно, інколи страшно, коли мама йде на роботу, а в 3-4 роки це вже не так страшно для нього. Тому ми готуємо дитину до зіткнення з реальним світом невеликими дозами, це як щеплення. Якщо дитина навчиться справлятися з маленькими неприємностями, то колись витримає і великий удар. Згодом, дорослішаючи, формується здатність переживати розчарування, переносити розлуку, втрати та виносити критику.
Якщо дитину оберігати від усіх фрустрацій, то в неї не буде досвіду подолання заборон. Оскільки їй нічого не забороняли, вона не буде знати, як реагувати на критику, тому що її завжди тільки хвалили. Дитина не матиме досвіду переживання розлуки, тому що її намагались не залишати саму.
Дошкільники, наприклад, вразливі й легко можуть отримати емоційне перевантаження. Тому вони потребують допомоги у процесі розділення проблеми на частини, якими можна легко управляти, що є ключовим кроком при обробці важкої ситуації.
Діти, які на початку свого життя не вчаться того, як мати справу із фрустрацією, у подальшому можуть зіштовхнутись з такими проблемами, як невпевненість, тривожність, гнів, проблеми із друзями та труднощі при освоєнні чогось нового. Якщо вони не будуть знати, як терпіти та справлятися із фрустрацією, то очікуватимуть, що їхні проблеми вирішать інші, й до того ж розгубляться перед обличчям першої ж ознаки труднощів, що наближаються.
Щоб допомогти дитині справлятися із життєвими ситуаціями, пропонуємо декілька порад:
- «Keep calm», зберігайте спокій у будь якому разі. Коли ви бачите, що ваша дитина злиться, постарайтесь не дублювати її стан тоном свого голосу чи поведінкою. Залишайтеся спокійним і розмовляйте з нею м’яким голосом, ведучи за собою так, щоб дитина в подальшому сама віддзеркалила ваш спокій. Покажіть, що ви розумієте та й визнаєте її стан та почуття, але при цьому підкресліть, що дуже важливо продовжувати намагатися зробити те, що вона вважає складним.
- Нові випробування, як зона найближчого розвитку. Коли ми пропонуємо дитині зробити щось, чого вона раніше не вміла, це ніби виклик для неї. Але наша віра, спокій та підтримка дають змогу дитині набути нових якостей, сформувати нові навички в житті. Немає необхідності підскакувати відразу, як дитина з чимось не справилась. Нагадайте дитині, що не все виходить з першого разу. Якщо ви бачите, що дитині важко, постарайтеся запропонувати їй необхідні підказки і спростити тим самим ситуацію. Якщо в дитини дійсно виникли труднощі, і ви бачите, що навіть через кілька хвилин немає жодного прогресу, розділіть завдання на маленькі кроки. Якщо необхідно, спрямовуйте її або навіть самі зробіть перший крок, а потім знову відступіть назад. Ваша дитина повинна доволі часто чути від вас таку фразу: «Спробуй спочатку зробити сам, і якщо ти не зможеш, то я допоможу тобі».
- Важлива навичка «очікування». Пам’ятаєте оце: «Мама, ну купи, я хочу зараз!!! Я не згоден чекати!!!». Спробуйте навчити дитину цій навичці – відкладати отримання задоволення від бажаного. Оскільки діти дошкільного віку ще не мають достатньо розвиненого мозку чи досвіду, щоб ефективно справлятися із ситуаціями очікування того, чого дуже хочуть, тому продемонструйте їм практику, що розвиває цю навичку. А також пам’ятайте про власний приклад, коли ви самі очікуєте на щось спокійно. По можливості зробіть так, щоб вони очікували бажаного, хай навіть це очікування триватиме всього лише хвилинку чи дві. А поки що розкажіть їм про те, чим зайняти себе під час цього очікування.
- Спонукайте до самостійністі. Забезпечивши належні умови для розвитку та гри дітей, дозволяйте дітям отримувати новий досвід. Це стосується як самостійного вирішування проблем один з одним під час гри, так і спроби навчитися чомусь новому, наприклад, приготувати самостійно сніданок, загрузити пральну машину, спочатку за допомогою дорослого, а далі вже самостійно. Коли діти грають незалежно, вони вчаться справлятися з фрустрацією іншими (своїми) способами, які можуть відрізнятись від того, як подібні проблеми вирішують дорослі. До того ж пам’ятаємо, що це можливість для дитини отримати похвалу та визнання свого успіху в очах дорослого. Що також в подальшому дасть змогу дитині відчувати себе мотивованою та впевненою.
- Сприяйте здоровій та ефективній комунікації. Не вчіть дитину, що виплескувати фрустрацію погано й недоречно. Її крик чи обурення – це добрий спосіб привернути вашу увагу, хай навіть ця увага негативна. Ігноруйте таку поведінку, якщо вона не спричиняє серйозної шкоди, й одаріть масою позитивних вражень у випадку, коли дитина у складній ситуації проявить себе здоровим чином. Укажіть їй, що конкретно вона зробила ефективно й вірно.
- Додержуйтесь встановленого порядку речей. Коли дитина звикає до свого особливого ритму життя, порядку речей в свій оселі, відповідних ритуалів, вона почуває себе спокійно та безпечно. Життя для неї є зрозумілим та більш передбаченим, звичним. Якщо діти почуваються впевнено, спокійно й у цілому в безпеці, вони зможуть успішно працювати та справлятися з невеличкими невдачами і своїми фрустраціями.
- Слушні поради від вихователя. Оскільки дитина більшість часу знаходиться під наглядом вихователя звертайтеся за порадами саме до дошкільного педагога вашої дитини, як до цінного ресурсу. Попросіть його розповісти про те, як у дитячому садку прийнято справлятися з дитячою фрустрацією, а також дати вам адресні поради про те, як допомогти конкретно вашій дитині. Чим більше ви будете діяти у відповідності із прийнятими підходами в дошкільному закладі, тим легше буде вашій дитині засвоїти ті уроки, які ви (разом з вихователем) намагаєтесь їй дати.
- Будьте прикладом для наслідування. Коли ви самі відчуваєте певні емоції та почуття, наприклад, вас щось дратує, розкажіть вашій дитині про те, що ви відчуваєте. Так вона зможе навчитись розпізнавати емоції інших людей і дізнаватись про них у себе. Коли ви самі перебуваєте у стані фрустрації, кажіть собі вголос, але так, щоб дитина чула вас: «Розслабся і зроби кілька глибоких вдихів», «Усе нормально, я справлюся з цим» або «Це дійсно не така вже й велика проблема, мені просто треба заспокоїтись». Завжди, коли у присутності дитини ви будете стикатися із ситуацією фрустрації, пам’ятайте, що дитина обов’язково буде копіювати вашу поведінку не тільки зараз, а і все подальше життя, – тому дійте акуратно! Намагайтесь не підвищувати голос надто сильно, не грубіть іншим людям. Якщо ви вже зробили щось таке, не катуйте себе, але неодмінно скажіть дитині, що ви помилились, що ваша реакція була невірною й іншим разом ви зробите кращим чином.
Щоби розвинути необхідні навички та вміння для подолання фрустрації, може знадобитись багато часу. Але ви можете спрямовувати дитину в потрібний бік так, щоби врешті-решт вона навчилась управляти кожною складною ситуацією самостійно. Здатність вашої дитини в дошкільні роки правильно справлятися із фрустрацією стане основою для її подальшого життя. Уміння справлятися із труднощами – це надзвичайно важлива навичка, яка буде сприяти розвитку успіху не тільки в навчанні, а й у відносинах будь-якого роду. Розвиваючи та вкладаючись психічно й фізично у своїх дітей, ми ніби духовно продовжуємо наш Рід, діло, простір та культуру. Кому це передати, як не дітям?
Тому, якщо ви помічаєте труднощі у вашої дитини із проживанням певних емоцій, як надто бурхливих, так і дуже прихованих, пропонуємо вам звертатися за допомогою до відповідних спеціалістів центру Галини Павленко.
Автор – Корсун Олександрадитячий психолог.
