Криза 7 років у дітей збігається з моментом, коли дитина йде до школи. Вона починає усвідомлювати своє місце у світі соціальних відносин. Виникає здатність розрізняти «я — такий, який є» і «я — такий, яким мене бачать інші». Формується внутрішнє життя і з’являється довільність поведінки. Дитина починає виконувати домашні завдання не тому, що «хочу», а тому що «треба».
Прояви кризи 7 років:
- Втрата дитячої безпосередності. Між бажанням і дією виникає переживання значення цього вчинку для самої дитини.
- Манірність, капризність, змінюється поведінка. З’являється штучність, гротеск, клоунада; дитина ніби грає роль блазня.
- Усвідомлення власних переживань:
- Дитина починає розуміти, що таке «я радію», «я засмучений», «я злюсь», «я добрий», «я злий».
- Емоції набувають сенсу. Засмучена дитина усвідомлює, що вона засмучена.
- З’являється узагальнення переживань, логіка почуттів. Якщо певна ситуація повторюється, виникає емоційне ставлення до місця, справи або людини.
- Виникає внутрішня боротьба почуттів — емоції стають важливою частиною сприйняття дійсності.
- Почуття власної гідності та самооцінка. Дитина вимагає поваги, ставлення як до дорослого, визнання її незалежності.
- Феномен «гіркої цукерки»: дитина досягає бажаного, але не радіє, бо це сталося неприйнятним шляхом.
- Виховні труднощі. Дитина замикається, стає некерованою.
Як впоратися з кризою 7 років? Поради для батьків:
- Пам’ятайте: кризи — тимчасові. Вони минають. Головне — прожити їх.
- Будьте терплячими, уважними й поважайте дитину. Любіть, але не прив’язуйте її до себе. Дайте свободу для спілкування, підтримайте, коли вона цього потребує.
- Авторитарність і жорсткість — часта причина загострення. Перегляньте заборони: чи всі вони виправдані? Чи можна дати більше свободи?
- Змініть ставлення: дитина вже не маленька. Слухайте її думки й намагайтеся зрозуміти.
- Нотації та накази не працюють. Краще переконуйте, аналізуйте наслідки разом.
- Якщо постійні конфлікти — зробіть паузу. Надішліть дитину до родичів на кілька днів. Після повернення дайте собі слово не кричати.
- Підготуйте дитину до школи: загальні знання, пам’ять, знайомство зі школою. І головне — психологічна готовність. Поясніть усе у позитивному ключі.
- Сприяйте спілкуванню з однолітками.
- Навчайте керувати емоціями — на власному прикладі. Спробуйте спеціальні ігри й вправи.
- Стежте за здоров’ям. Ослаблена дитина гірше сприймає нове й уникає контактів.
- Додайте оптимізму та гумору у спілкування з дитиною. Це завжди допомагає!
Якщо ситуація вийшла з-під контролю — запишіться на консультацію.
Ви зрозумієте, як діяти саме з вашою дитиною. Ми разом знайдемо шлях, як пройти цю кризу.
