Не змушуйте дітей їсти, якщо вони відмовляються. І не важливо, якого вони віку – 6 міс чи 14 років. Це робити не можна в жодному разі!
“Не встанеш з-за столу поки не доїш!”. “Їж, я сказала, ти сьогодні ще не їла!”. “Ну навіщо ти ображаєш бабусю/маму, вона ж старалася і готувала!” “Роби, що хочеш, але це треба з’їсти хоч трохи!” Знайомо?
Або ж, наприклад, їжа за строгим розкладом, а не спираючись на те, чи зголодніла дитина. Якщо голодний – терпи, а не встиг зголодніти – ну що ж, не пощастило. Обід о 13:00!
Жодної користі від такого годування не буде. Ось повірте мені, не засвоїться така їжа, а наслідки будуть жахливими. 
Якщо годувати дітей примусово, це призводить до:
- Закріплення звички робити те, що не подобається.
- Проблем у визначенні “чого ХОЧУ я?” А не “що мені буде корисно, або що б інший хотів, щоб я зробив”.
- Нездатність відстоювати свої межі.
- Зниження апетиту, психогенної нудоти.
- Порушення ШКТ, анорексії, булімії.
- Формування неправильних звичок харчової поведінки, неповажного, зневажливого ставлення до свого тіла.
- Формування надмірної розбірливості в їжі тощо.
Що формується на все життя?
Якщо дитину годували насильно в дитинстві, то, виростаючи, така людина не зможе ставитися до свого тіла та організму з повагою, прийняттям та любов’ю. Їй буде важко почути своє тіло та його потреби.
У самій ситуації примусового годування людина, яку годують, буде злитися і відчувати провину незалежно від того, погодився він з’їсти те, чого не хотів (і відчув себе слабким і нікчемним), або відмовився (і образив того, хто його годував).
Ваша дитина – це окрема від вас людина. Яка, як і всі ми, любить одні продукти і не любить інші. Одні страви їсть із задоволенням, а від інших її може навіть нудити. Як і будь-яку дорослу людину. Вдумайтеся в це, будь ласка, любі мої батьки. Я знаю, що ви любите своїх дітей і дуже переживаєте, щоб вони не були голодними та отримували всі мікроелементи. Але не такою ціною. Не в такий спосіб.
Що ж робити батькам?
Наше завдання як мам і тат, не годувати дітей примусово, а просто знайти ті продукти та страви, які йому “зайдуть” і шукати ці варіанти, поки не закриємо потребу у збалансованому харчуванні.
Все, що ми повинні – це поважати окрему від нас маленьку істоту, зі своїми бажаннями, своїми особливостями організму та характеру. Давайте допоможемо краще нашим малюкам навчитися чути свій організм, шукати та отримувати те, що хоче організм. Навчимо дбати про себе та своє тіло, про своє здоров’я. Прищепимо дбайливе і поважне ставлення до себе самого: в ігровій та казковій формі розповімо, від якої їжі наш організм росте і стає сильнішим, яка їжа варта бути з’їденою, скільки потрібно їсти, щоб не переїдати і як це почути.
Покажіть, як ви ставитеся до свого організму, як прислухаєтеся і бережете його. Це дуже цінно.
Categories: Дитяча психологіяПсихологія харчування
