Дитина не відпускає маму. Що робити?

Мами – супегероїні! Ось я переконана, що у кожній мамі живуть якісь космічні, позаземні суперсили! 😉 Але навіть супергерої втомлюються. Молоді мами, у яких дітки ще не досягли 2-річного віку, шалено втомлюються. І в цей період так хочеться тиші, спокою та здорової самотності. Спокійно випити кави, до кінця доїсти цукерку, вийти пройтися чи просто прийняти душ. А ваша дитина не відпускає маму і висить на дверній ручці ванної кімнати з криками та сльозами: “Мамаааааааа!”

Дитина не відпускає маму ні на крок. Причини:

1. Ви її ще не “замучали” своєю любов’ю.

Уявіть, що ваш малюк – це як ванна, яку потрібно заповнити водою. Вода – це ваша любов, увага, турбота, прийняття та повага. До двох-трьох років суперважливо щохвилини наповнювати ванну. Це час, коли дитина спостерігає як до неї ставиться світ та люди. Чи безпечний світ? Чи приймає його чи відкидає? Робить це дослідження малюк через спілкування з вами. Якщо мама весь час намагається скинути з себе дитину, кудись втекти від неї, перекласти її на когось іншого – тоді дитина відчуває і розуміє: “Ага, світові я не потрібна, мамі я не потрібна”. І формується страх. Страх самотності. Страх розлучатись з мамою, відпускати маму. Це ілюзія думати, що дитину віком до трьох років можна “натренувати” залишатися без мами. Маля дійсно може звикнути залишатися без мами. Але ця потреба в любові та увазі, страх самотності та маминого відкидання, він дасть про себе знати. Коли до мене на терапію приходять такі діти, що виросли, вони часто розповідають, що в них у душі наче дірка, прірва. Заповнити яку вже дуже складно. Такі люди не вгамували свій голод з любові. І вони весь час звинувачуватимуть свого партнера в тому, що їм мало уваги та любові. Наситити таких людей до кінця неможливо. Відчуття, що “мало” буде завжди.

Що з цим робити?

Перше, що потрібно робити коли ви бачите, що дитина від вас не відходить – залюбіть її, зацілуйте, затискайте. Це не раз потрібно робити, а завжди. Дуркуйте з нею, грайте, обіймайте, лежіть поряд. Відсувайте весь світ на час і поводьтеся так, начебто є тільки ви і ваша улюблена дитинка! І коли ванна заповнитися, коли дитина насититься любов’ю, коли її несвідоме остаточно переконається “Так, світ на мене чекав, хотів і прийняв. Я потрібна і мене люблять” – ось тоді він почне вас відпускати. Повірте! Проведіть так кілька місяців або навіть півроку – і ви побачите результат!

2. Відпускати маму – небезпечно!

Адже хто така мати для малюка? Мама дає все, що потрібно. Мама зігріє та захистить. І якщо щось небезпечне з’являється на горизонті, треба встигнути добігти до мами. Це природньо та нормально. Пам’ятаєте дитячу гру “Чік-чирик я в будиночку”? У ній тебе ловлять, але якщо ти встиг сказати ці чарівні слова, то тебе торкнутися не можуть. От і мами – це будиночки, найбезпечніше місце. І якщо у малюка підвищений тривожний фон і багато страхів, то природньо бажати бути завжди в “будиночку”, завжди поряд з мамою. У дітей до 10-12 років у 90% тривога з’являється тоді, коли тривожні батьки. Якщо батьки або той, хто пильнує малюка сам спокійний і не боїться чогось постійно, то й у дитини все ОК. Якщо мама дуже тривожна, якщо їй весь час страшно: що малюк впаде, його хтось образить, він пораниться і т.д., то безглуздо від дитини чекати на самостійність і сміливість бути вдалині від мами.

Що з цим робити?

Милі матусі! У цих випадках треба працювати над собою! Заспокоювати себе будь-якими засобами – пити заспокійливі чаї, регулярно займатися сексом та спортом, розповідати про тривоги чоловікам чи подружкам чи своїм батькам. Також можна і займатися із психологом. Ви зрозумійте! Те, які ви, як ви поводитеся у світі – такою ж буде і ваша дитина! Розвивайтесь і ставайте краще заради себе та своєї дитини 🙂

3. Народження братика чи сестрички.

Якщо ваш старший – сам ще карапуз, а у вас з’являється новонароджений, то будьте готові, що ваш первісток перетворитися на “особистий хвостик”. Посилення чи поява страху відпустити маму – може бути сигналом нестачі уваги. Дитина в такий спосіб привертає увагу, показує, що у нього в душі щось відбувається.

Уявіть собі, ваш малюк – був №1, був усім всесвітом для вас і всіх родичів. І тут він бачить, що він не номер один. Мама тепер не летить тієї ж миті, щоб допомогти йому. Іграшки тепер не лише йому купуються. Мама чомусь частіше ставить на перше місце потреби братика чи сестрички. Це ж катастрофа! У дитини можуть з’являтися думки “А як сильно мене зараз люблять?”, “А чи не забудуть про мене?”, “А навіщо вони завели ще одного? Їм мене мало?”. Малюку страшно!

Що з цим робити?

Хоча б годину на день залишайтеся з вашою першою дитиною віч-на-віч. Не припиняйте робити те, що ви любили робити разом до народження другого. Краще один день не вкладайте його спати вдень. Поки спить новонароджений, побалакайте з першим, малюйте, пограйте в настільну гру, подивіться мультик разом, зробіть йому масаж, придумайте якусь спільну таємницю. Вийдіть на прогулянку тільки зі старшим, походіть там, де він любить, а не де тихо і можна їздити з коляскою.

Маленькі хитрощі, що допомагають дитині легко розлучатися з мамою:

• Пограти з малюком у момент розлучення з мамою. Разів п’ять, не менше. Пограйте улюбленими іграшками малюка. Нехай він побачить, як його іграшки справляються з розлукою.
• користуватися методом психологічних казок. Мою книжку для діток, яким важко відпускати маму, ви знайдете за посиланням
• Дуже чітко і зрозуміло розповідати, коли ви повернетеся, де ви будете, і чим у цей час може зайнятися малюк.

Маленький Чино и его огромная смелость

Успіхів вам, такі молоді, але сильні супергероїні! Ви робите нелегку справу. Одне з найголовніших творінь жінки – це її дитина. Я так думаю). І найвизначальніші – це перші 6 років його життя.

Поділюсь з вами фразою, яка підтримує мене в материнстві. Підтримує тоді, коли здається, що зараз зірвусь.

“Вдих-видих. Галю, зроби 2 кроки назад. Все налагодиться”.