Батькам варто усвідомити: дитячі істерики у віці 1 року та капризи — це не прояв поганого характеру чи розбещеності. Це лише ознака ще незрілої самостійності. Істерики — це етап дорослішання. За кожною істерикою стоїть щось дуже важливе і зрозуміле для малюка.
Причини дитячих істерик:
- Дитина не може словами висловити, чого хоче і що відчуває.
- Їй ще складно усвідомлювати та контролювати власні емоції.
- Малюк зіштовхується з тим, що не може змінити або контролювати. Це викликає сильне роздратування.
Як реагувати на дитячі істерики
- Не намагайтеся виховувати під час самої істерики: кричати, сварити, бити чи повчати — марно. У цей момент дитина вас не почує.
- Не чекайте, що істерика пройде сама. Малюк ще не вміє самостійно заспокоюватися. Візьміть його на руки, обійміть, пригорніть. Дозвольте йому виплакати злість у вас на руках.
- Замість “Що вона робить?” запитайте себе: “Що вона зараз відчуває?”. Скажіть дитині, що бачите, як вона злиться і засмучена. Не сприймайте істерики як особисту образу (“Ти ще й маму б’єш?”). Вона просто вчиться справлятися з емоціями. І це ваше завдання — допомогти їй.
- Дайте можливість безпечно проявити злість: побити подушку, покидати м’яч, постукати молотком по дощечці.
- Покажіть, як змінити ситуацію або вийти з неї інакше (якщо це можливо).
- Попереджуйте початок істерики. Важливо вловити момент, коли звичайне невдоволення може перерости в істерику. Ви, як батьки, добре знаєте, що викликає спалахи. Якщо не знаєте — навчіться передбачати. Потім переключіть увагу дитини.
- Коли дитина заспокоїлася, поверніться до ситуації. Спокійно поясніть, чого ви від неї очікуєте. Спочатку встановіть зоровий контакт, усміхніться, дочекайтеся відповіді.
Вирішувати вам: слухняна зручна дитина сьогодні чи сильна, усвідомлена особистість у майбутньому.
Якщо ви відчуваєте, що істерики занадто часті, і ні ви, ні дитина не справляєтеся —
дзвоніть! Розберемося разом, знайдемо ваші причини та спосіб їх подолати.
