Дитина заїкається. Це лякає. Це викликає багато запитань і тривог у батьків. Але заїкання — не вирок. Воно має свої причини і способи подолання.
Дитяче заїкання найчастіше виникає у віці від 2 до 5 років – саме в період інтенсивного формування мовлення. Але чому це трапляється? Давайте розберемося.
Причини дитячого заїкання:
Вікова незрілість головного мозку
Словниковий запас дитини вже широкий, думок дуже багато, хочеться якнайшвидше все розповісти, емоції зашкалюють. Водночас міжпівкульний зв’язок ще не до кінця сформований. Крім того, можливості артикуляційного апарату ще не дозволяють говорити так швидко. Думка випереджає плавність артикуляційного апарату, що й викликає судоми м’язів.
Цікаво, що найчастіше таке трапляється з дітьми, які рано почали запам’ятовувати і розповідати довгі вірші, переказувати казки, чия мова різноманітна. Діти, які говорять мало і простими фразами, зазвичай не заїкаються 😊
Стресові фактори: переляк, страхи
Гостра стресова ситуація може “запустити заїкання” (дитина подивилася страшний мультфільм, злякалася історії в книжці, собаки, гучного звуку тощо, переїзд, новий садочок або школа). Важливо пам’ятати, що заїкання може з’явитися одразу або через кілька днів після стресу. Тому батькам буває важко відстежити пусковий момент. Іноді вони навіть не здогадуються про наявність страхів чи сильних вражень у дитини.
Хронічний стрес у родині також може провокувати заїкання: часті сварки між батьками, крики, завищені очікування до дитини, фізичні покарання, неможливість висловити складні емоції.
Цікаво, що навіть дуже яскраві позитивні емоції можуть “розхитувати” нервову систему.
Генетичні фактори: спадковість і особливості нервової системи
Діти з більш збудливою нервовою системою (холерики й меланхоліки) більш схильні до заїкання. У дошкільному віці процеси збудження переважають над гальмуванням. Це вікова норма. Але у холериків і меланхоліків ці процеси виражені ще сильніше — вони легко збуджуються і важче заспокоюються. Тип нервової системи вроджений і передається у спадок. Ми не можемо його змінити, та й не варто прагнути цього — у кожного типу є свої сильні сторони. Ми можемо лише організувати життя дитини з урахуванням цих особливостей.
Наслідування
Якщо хтось із родини заїкається, дитина може просто копіювати цю манеру мовлення.
Патологічні особливості розвитку головного мозку
Їх може виявити лікар-невролог під час консультації або призначивши додаткове обстеження, наприклад, електроенцефалограму.
Дитина почала заїкатися. Що робити?
Оскільки причини заїкання можуть бути різними, найчастіше їх кілька, то і підхід повинен бути комплексним:
- Передусім варто звернутися до лікаря-невролога, щоб виключити патології, оцінити рівень зрілості мозку і, за потреби, призначити медикаментозну терапію.
- Далі варто звернутися до психолога, який проведе діагностику психоемоційного стану дитини. За потреби дитячий психолог працюватиме зі страхами й емоціями, навчатиме розпізнавати почуття, даватиме поради батькам щодо організації життя дитини.
- Паралельно слід розпочати роботу з логопедом, який допоможе з артикуляцією, диханням, зніматиме м’язову напругу, розвиватиме міжпівкульний зв’язок.
З цим зрозуміло. А що робити вдома?
- Найперше і дуже важливе: Заспокоїтися. Усім! Передусім — батькам. Видихнути.
Якщо ваша дитина почала заїкатися — це не означає, що ви — погані батьки, які знущаються над нею.
А якщо ви читаєте цю статтю, то, найімовірніше, ви — найкращі батьки 😊
- Допомогти нервовій системі дитини заспокоїтися. Для цього:
- Організуйте спокійний простір: повільний ритм дня без поспіху.
- Обмежте перегляд телевізора й гаджетів до 20 хв на день. Обирайте знайомі, спокійні мультики.
- Дайте дитині доступ до води: переливати, поливати, змішувати кольори у воді — це заспокоює.
- Малювати, ліпити, розфарбовувати — без обмежень. Головне — процес, а не результат.
- Будувати з конструктора — так, як хоче дитина, а не за інструкцією.
- Читати книжки зі спокійними, добрими сюжетами, відповідно до віку.
- Тимчасово призупинити навчання літер, цифр, логіки.
- Не змушуйте дитину багато говорити. Самі говоріть повільно й спокійно.
- Фонова спокійна музика вдома також допомагає.
- По можливості — виїжджати на природу і дозволити дитині гратися, як їй хочеться.
Усе буде добре, дорогі батьки! Побачите 🙂
