Як подолати страх та панічні атаки. Інструкція від психолога

Двоє відомих психотерапевтів — З. Фрейд і Г. Каплан — поділили страхи на дві групи. У першій — ті, що допомагають людині вижити. У другій — ті, що свідчать про порушення і заважають жити повноцінно. Як саме подолати страх, розповім трохи далі.

З. Фрейд ділив страхи на реальні та невротичні. Г. Каплан — на конструктивні й патологічні. Майже будь-який страх може перерости у патологію. Але в помірній формі — він рятує. Чимало про природу страхів розповів американський психотерапевт Ірвін Ялом. У книзі «Вдивляючись у сонце» він чудово описав, як подолати страх смерті.

Треба чесно визнати: ми всі чогось боїмося. Абсолютно безстрашних людей не існує. І це добре. Бо страх нас оберігає. Але іноді ми не помічаємо його. І не розуміємо, що саме він псує якість життя. Один мій клієнт — молодий хлопець — уникав хорошої роботи. У нього було два шляхи:

  • Ігнорувати ситуацію, вигадати собі виправдання. Але згодом впасти в депресію.
  • Або — визнати свій страх. У його випадку — страх самопрезентації. Страх проходити співбесіди. І прожити його.

Як подолати страх

  1. Запишіть свої страхи. Чесно погляньте всередину себе. Іноді цього достатньо, щоб полегшало.
  2. Опишіть страх. Як він виглядає? Коли з’являється? Далі можливі варіанти:
    • намалювати (краще кольоровий);
    • зліпити;
    • протанцювати;
    • програти сцену страху (краще з психологом).

    Одна клієнтка боялась збожеволіти. Я запропонувала уявити себе у психлікарні. Прожити 5 хвилин у цій ролі. Часто цього достатньо — побачити страх і зрозуміти, що він не такий вже й страшний.

  3. Дослідіть історію страху. Наприклад, хлопець із соромом згадував шкільну сцену, де на святі його костюм порвався. Він залишився в одних трусах. Але зараз — він дорослий, і це вже неважливо.
  4. Зрозумійте, від чого страх вас оберігає. І знайдіть інший спосіб захисту. Запитайте себе: «Що я отримую завдяки цьому страху?»

Я не підтримую ідею «перемагати» страх. Його варто вивчити, прийняти і відпустити. Якщо не виходить самостійно — дзвоніть, і ми впораємося разом.

Панічні атаки. Причини, симптоми, як позбутись?

До мене часто звертаються з панічними атаками. Деякі справді їх мають. Інші — плутають зі звичайним приступом страху. Згідно з DSM-IV і дослідженнями італійського психотерапевта Джанні Франчесетті:

Панічна атака — це період сильного страху або дискомфорту. Впродовж 10 хвилин виникає щонайменше 4 симптоми:

  1. Сильне серцебиття, тахікардія
  2. Пітливість
  3. Тремтіння
  4. Задишка
  5. Відчуття задухи
  6. Біль у грудях
  7. Нудота
  8. Запаморочення
  9. Дереалізація або деперсоналізація
  10. Страх втратити контроль або збожеволіти
  11. Страх смерті
  12. Оніміння
  13. Озноб або жар

Панічні атаки можуть бути наслідком травми, стресу, страху. І це не завжди психічне захворювання. Здорові люди також можуть переживати такі стани.

Лікування панічних атак

Панічні атаки — важкі. Вони лякають спонтанністю, неможливістю контролю. Часто трапляються вночі. Без допомоги важко. На терапії ми відновлюємо внутрішні опори. Працюємо з почуттям самотності, стресом, що спричинив атаки.

Підвищена тривожність

Інколи тривога повністю поглинає людину. Вона бачить загрози всюди. Щоб зменшити тривогу — створює ритуали: перевіряє плиту по 10 разів, дзвонить рідним щогодини, не відпускає дітей на вулицю.

Телебачення та новини лише посилюють тривожність. Адже ЗМІ шукають шок-контент: убивства, катастрофи, хвороби. І тривожним людям стає ще гірше.

Як зменшити тривожність

  1. Повноцінний сон. 7–9 годин. Це знижує тривожність.
  2. Дихання. Спокійне, глибоке, без затримок.
  3. Порядок довкола. Приберіться. Наведіть лад.
  4. Улюблена справа або спорт. Біг, творчість — усе, що приносить радість.
  5. Подивіться на ситуацію під іншим кутом.

    Клієнтка: Мій син не вступив до університету.
    Я: Що вас лякає в цій ситуації?
    Клієнтка: Що залишиться без освіти.
    Я: І що в цьому страшного?
    Клієнтка: Він не знайде роботу.
    Я: І що далі?
    Клієнтка: Доведеться його утримувати все життя… (сміється) Та ні, знайде він роботу.

Тривожність — це сигнал. Прислухайтесь до нього. І якщо складно впоратись самостійно — звертайтесь по допомогу.