Розлучення — це психологічно непросте випробування як для дорослих, так і для дітей. Для дитини союз мами й тата — це гарантія того, що «все добре». Коли дитина (і не так важливо, скільки їй років) бачить, що цей союз руйнується — у неї немов би обривається внутрішня опора. Зникає відчуття безпеки й стабільності. Це несвідомі процеси. Тривожність дитини злітає до небес. З’являється цілий спектр емоцій: найяскравіші з них — страх, провина і тривога. Допомога дітям при розлученні — це не лише про підтримку, а й про турботу, чутливість і правильні дії батьків у цей складний час.
На те, як дитина переживає розлучення батьків, сильно впливає ставлення до нього самих батьків. Добре, якщо дорослі вирішують усе відносно спокійно. Без спалахів люті, без сцен і принижень на очах у дитини. Навіть якщо дитина в іншій кімнаті — вона все чує. А якщо їй лише два роки, не думайте, що вона не розуміє й не переживає того, що відбувається.
Як допомогти дитині пережити розлучення. 5 порад для батьків
- Не мовчіть про те, що відбувається. Говоріть із дитиною. Пояснюйте, навіть якщо це боляче. Дітям потрібна правда й ясність. Тоді в них не виникнуть необґрунтовані страхи. Скажіть: «Мама й тато тепер житимуть окремо. Ти бачитимешся з мамою тоді-то, а з татом — тоді-то».
- Поясніть дитині, що ваша любов (мами й тата) була, є і буде завжди. Розлучення не змінює того, що ви назавжди залишаєтеся її батьками.
- Переконайтеся, що дитина не звинувачує себе. Часто в практиці я бачу, як діти починають вважати, що це через них батьки розлучаються. Що саме через їхню «погану» поведінку тато або мама пішли. Ранні дитячі фрази тільки підкріплюють цю думку. Наприклад: «Якщо будеш так себе вести, віддам тебе тій тьоті». Одна дівчинка, 12 років, якось сказала: «Якби я краще вчилася, була більш самостійною… Тоді б мама звертала більше уваги на тата. А так — він пішов до іншої. Вони розлучаються через мене».
- Не перешкоджайте спілкуванню дитини з тим із батьків, хто пішов. Це болісна, складна тема, сповнена образ і сварок. Я знаю, скільки зусиль і внутрішньої сили потрібно, аби дозволити ці зустрічі. Але! Дорогі мої, для дитини це надзвичайно важливо! Попри біль і образи, постарайтеся організовувати зустрічі. Для дитини це — її єдиний тато або мама. І зв’язок із ним критично важливий для формування психічно здорової особистості.
- Не втягайте дитину у ваші стосунки. Не допитуйте її після повернення від іншого з батьків. Не просіть щось передати, вимагати чи з’ясовувати від вашого імені. Це викликає у дитини напруження, почуття провини, сором і тривогу. Постарайтеся зберігати спокій — як до, так і після зустрічей.
У роботі з дітьми я дотримуюся таких принципів:
- створюю з дитиною довірливі, дружні стосунки;
- приймаю дитину такою, якою вона є;
- працюю в атмосфері прийняття й тепла, щоб дитина могла вільно виражати почуття;
- допомагаю дитині усвідомити її переживання, відображаючи їх словами;
- підтримую здатність дитини самостійно приймати рішення та робити свій вибір;
- не впливаю на висловлювання чи дії дитини; вона — «ведуча», а я — «ведена»;
- не кваплю дитину — кожен має свій ритм;
- майже не обмежую дії дитини, щоб вона могла поєднувати гру з реальністю та формувати почуття відповідальності.
Якщо вам не вдається пройти через розлучення без шкоди для психіки дитини — звертайтеся. Якщо ви бачите, що дитина стала замкненою, агресивною, тривожною, якщо впала успішність у школі чи з’явилася деструктивна поведінка — не зволікайте і телефонуйте!
